Стаття присвячена аналізу рольових функцій ключових соціально-політичних суб’єктів забезпечення національної безпеки, які до останнього залишалися «в тіні» політико-правового аналізу їх владно-адміністративних повноважень. Доводиться, що система прийняття рішень з питань національної безпеки в Україні потребує спеціального політико-системного розгляду як один із спеціалізованих носіїв національного «стратегічного мислення», до функцій якого входить збереження, наступність і розвиток уявлень про національну безпеку (її пріоритети, ключові загрози тощо).
Полтораков О.Ю. Стратегічне співтовариство в політичній структурі систем національної та міжнародної безпеки // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – К., 2010. – Вип.3. – C.208-216.

Стратегічне співтовариство – структурно-функціональна складова соціополітичної системи, що розвивається і формалізує цінності, стереотипи, міфи, знання, та навіть інтуїцію тих, хто бере участь у процесі вирішення проблем національної безпеки. До його цілей входить збереження, наступність і розвиток уявлень про національну безпеку на засадах «стратегічної культури» не тільки в національному, але й в міжнародному (принаймні регіональному) вимірах. Однак реалії становлення міжнародного «стратегічного співтовариства» неоднозначні.
Полтораков О.Ю. Стратегічне співтовариство в системі владно-політичних відносин в Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. – Вип. 19. – С.74-84.